Інтерв’ю з Андрієм Садовим — міським головою Львова

Інтерв’ю з Андрієм Садовим — міським головою Львова

Пане Андрій, чи Вам в дитинстві спадало на думку, що Ви будете мером міста Львова? Про яку професію Ви мріяли в дитинстві?

Чесно скажу: ніколи не мріяв працювати міським головою, особливо в дитинстві. Я думаю, що в дитинстві я мав такі мрії, як мають діти. Хто добре їхав на машині з татом — хотів бути водієм, хтось їздив на море — і йому щось інше подобалось, так само і в мене було в дитинстві. Про роботу в міській раді я почав думати, коли в 1998-му році, львів’яни обрали мене депутатом. Тоді були ще прямі вибори по округах. Як депутат мене, обрали головою депутатської фракції та головою комісії економічної політики. Тоді перший раз я стикнувся з міським управлінням. Хоча я тоді не працював в міській владі — я був депутатом, це була робота громадська, але вона мене дуже захопила. І в 2000-му році я заснував інститут Розвитку Міста, почав заглиблюватися в проблеми розвитку міста, проблеми місцевого самоврядування, мав дуже багато зустрічей з мерами інших міст — мені це стало цікаво. І я плавно занурився в місцеве самоврядування, тому що вважаю, що це добрий приклад самоорганізації і це є те, що нам сьогодні потрібно для успішного розвитку нашої держави. І ця моя робота протягом семи років на цій ділянці, заснування громадського об’єднання «Самопоміч», вже безпосередня робота з людьми, допомога людям дали мені можливість отримати підтримку і довіру львів’ян. І в 2006-му році мене обрали на посаду міського голови, на цій посаді я вже працюю п’ять з половиною років.

 

Андрію Івановичу, ким для вас є молодь сьогодення? І що ви в ній вбачаєте?

Це насправді є дуже непросте запитання, тому що люди, скільки живуть, завжди себе вважають молодими, коли їм і тридцять, і сорок, і п’ятдесят, і шістдесят років. Але я вважаю, що ми повинні в нашій країні зрозуміти одну істину: саме ті молоді люди, які народилися в незалежній державі, які отримують освіту вже в незалежній Україні, які не мають тієї комуністично-соціалістичної бацили — вони майбутнє нашої держави, і вони мають шанс та покликання цю державу збудувати. Тому я вважаю своїм обов’язком дати таким людям можливість себе розкрити й розвинути. За цей час, що я працюю міським головою, приблизно п’ять тисяч молодих людей пройшли стажування в міській раді, це дуже багато. І кращих з них ми беремо на роботу. У нас сьогодні начальники відділів, начальники управлінь — молоді особи які, власне, прийшли на роботу через волонтериство та стажування, а сьогодні займають достатньо високі посади. З іншого боку, сьогоднішній політикум, який є інфікований всіма тими хворобами, про які я раніше згадував, який має у своїй суті подвійне-потрійне мислення, повинен зрозуміти, що він має бути, так би мовити, «гумусом» на якому власне ці молоді яблуні мають виростати. Сьогодні всю енергію потрібно спрямовувати в ріст молодих, аби дати їм можливість відбутися — тоді відбудеться незалежна держава. Виховання дітей та молоді — це має бути сьогодні найважливіше. Це питання, я б сказав, національної ідеї та національної стратегії, тому що це є майбутнє нашої держави. Сьогодні шалена конкуренція в світі. Між собою конкурують фірми, міста, країни. І цю конкуренцію виграють ті, які уміють сконцентрувати найбільше інтелекту. Тому моя задача — щоб у Львові було найбільше талановитих людей, а в міській управі працювали найталановитіші люди. Я дуже багатьох запрошую також з інших міст на роботу до Львова, в нас сьогодні в мерії працюють наприклад, заступник міського голови, який з Івано-Франківська, керівник інституту міста — з Одеси, керівник департаменту фінансів — з Луцька, начальник управління охорони здоров’я — з Чернігова -я і дальше можу продовжувати цей перелік. Я постійно шукаю людей, постійно в пошуку.

 

Як розвивається молодіжний спорт у Львові? Які плани на майбутнє?

Я би радив вам в найближчий час, піти в Парк Богдана Хмельницького у спорткомплекс Динамо — там ми будемо проводити другий спортивний ярмарок. Де всі федерації міста Львова будуть представленні. Ми фактично всі ці федерації витягуємо з їхніх закритих приміщень, і вони будуть там робити майстер-класи для львів’ян. Також приїдуть відомі спортсмени, які особисто будуть презентувати ті, чи інші види спорту. Наприклад, мало хто знає, що вісімдесят років тому в приміщені львівської мерії була заснована світова організація стрільби з лука. Місто Львів є в Україні, містом батьком, українського футболу, хокею та ще багатьох інших видів спорту, які того часу активно розвивалися в Австро-Угорщині, до склад якої тоді Львів входив. Ми знаємо лише які види спорту? Футбол і бокс. Тому що їх показують масово по телебаченню. А є ще плавання, водне-поло, баскетбол, волейбол, дзюдо, самбо, айкідо та багато інших видів спорту, тому ми вбачаємо сьогодні за одну з основних завдань це дати можливість дітям полюбити спорт. Якщо згадати промову митрополита Андрея Шептицького, коли він став єпископом Станіславським, то там червоною ниткою проходить такі слова: «українці мають бути здоровими». Тому ми особливу увагу приділяємо розвитку спорту в школах. Наприклад, у цьому році за допомоги міської влади, а також проекту з німецьким банком, який виділяє кошти, ми відремонтуємо у деяких школах басейни, спортзали та футбольні поля. Хочемо зараз активніше вкладати кошти в спортивну інфраструктуру, також сприяємо спортивним організаціям які працюють з дітьми-інвалідами.

 

Пане Андрій, що робиться для того, щоб молоді люди після закінчення закладів освіти мали працю?

Львів був різний у різний період. Наприклад в радянський період Львів був один з центрів поточній механіці, по електроніці, дуже добре була розвинута харчова промисловість, машинобудування. Сьогодні ми вийшли на нову стратегію конкурентності міста Львова: поза успіхами, які ми маємо в машинобудуванні, харчовій, легкій промисловості, ми вирішили розвивати два нові кластери. Це є кластер новітніх технологій та кластер туризму. Вони можуть дати роботу десяткам тисяч молодих осіб. Якщо брати кластер новітніх технологій, то середня заробітна платня приблизно десять тисяч гривень в місяць, на сьогодні цією роботою забезпечено приблизно шість тисяч молодих людей, і ми дальше працюємо в тому напрямку. Так само і туризм: якщо ви сьогодні зайдете в заклади громадського харчування, то побачите, що приблизно шістдесят відсотків відвідувачів це туристи. У Львові сьогодні працює близько тисяча п’ятсот закладів громадського харчування, це також велика можливість для молодих людей отримати достатньо непогану заробітну платню, плюс сам туризм. Кожне європейське місто, яке вважає себе культурною столицею, мало би за честь і хотіло би мати ці два основні кластери. Ми не будемо лідерами в металургії, хімії, машинобудування, і цього, чесно кажучи, я не хочу, у цих ділянках лідерами є Китай, Африка та інші. Я хочу, щоб наше місто розвивалося як науковий, та туристичний центр.

 

Пане Андрій, якщо б ваша дитина вирішила піти шляхом монашого життя, як би Ви, як батько, відреагували на це покликання.

Дуже спокійно. Я маю велику повагу до священиків, монахів. Наприклад, коли я маю якесь виснаження то я стараюся поїхати в якийсь монастир і там, декілька днів просто побути собі на самоті. Це мене так навчив отець Борис Гудзяк, ректор УКУ. Монахи більше часу приділяють для молитви — таке їхнє покликання. Тому якби хтось з моїх дітей вибрав таке покликання то для мене це було б за честь.

 

Наше місто і околиці відомі своєю історією та пам’ятками архітектури. Чи буде можливість для іноземних туристів в 2012 році відвідати ці місця? Які будуть створені умови з боку влади, для проведення цих туристичних заходів?

Наприклад, біля ратуші є інформаційно-туристичний центр, в якому можна отримати інформацію різними мовами, про події, які відбуваються у Львові, та що є цікавого у регіоні. На сьогодні ми достатньо багато зробили в туристичній галузі міста Львова, хоча я це оцінюю як два відсотки, а ще потрібно дев’яносто вісім зробити. Турист, який приїжджає, хотів би мати повний комплекс наших прекрасних замків та інших пам’яток архітектури, але не тільки по Львівській області, а також по всій Галичині. Тому ми поступово поширюємо співпрацю в цьому напрямі з владою інших областей. Зараз у межах асоціації міст активно працюємо з головами тих міст, де є визначні пам’ятки, важливі для нашого краю. Наприклад Добромиль або ж Самбір, де знаходяться мощі святого Валентина. Українцям пропонують святкувати день святого Валентина різними гулянками. А чому б наприклад, щоб молоді люди, в це свято, не поїхали в Самбір помолитися на мощах. Ці мощі є лише в трьох містах світу. Ми маємо дуже багато цікавого, але люди про це не знають. Тому я помагаю міським головам, щоб вони краще це розвинули в своїх містах і вони, як чемні учні, приїжджають на лекції, які їм викладають фахівці туризму.

 

Яку роль відіграватиме молодь нашого міста в проведенні EURO 2012?

Дуже велику роль відіграватиме молодь в проведенні EURO 2012. В нас буде працювати близько шестисот волонтерів УЄФА, та близько дев’ятисот сорок волонтерів, яких буде залучати місто. Це активна молодь, вони будуть перебуватимуть в усіх найвідоміших місцях і будуть помагати туристам краще зрозуміти місто і львів’ян. Тому ми достатньо прискіпливо відносимося до відбору тих людей. Важливо, щоб вони справляли позитивне враження, і через них позитивно сприйняли б Львів і Україну. Мені важливо, щоб ті туристи, які приїдуть, закохалися в наше місто і розповіли всім своїм друзям, яке це прекрасне місто, і що сюди треба приїхати знову. Без молодих людей цього неможливо зробити, цей досвід волонтерства в нас дуже великий. Перший раз ми це активно практикували, коли святкували сімсот п’ятдесят років місту Львову, волонтери нам тоді дуже багато помогли.

 

Які заходи проходять в місті для об’єднання людей різних конфесій?

Наприклад, екуменічний і соціальний форум, це є ноу-хау міста Львова. Так такі форуми є в багатьох країнах світу, але в Україні саме ми це показуємо. Це акції які ми пропонуємо, наприклад, «На Різдво до Львова», чи «Великодні свята у Львові». Тобто всі в Україні знають, що коли ти хочеш побачити добре Різдво, треба їхати в Західну Україну. Дуже багато людей, які приїжджають зі сходу України, захопленні, вони зовсім по-іншому, відкривають для себе ці свята. Ми багато працюємо з журналістами, які приїжджають і з України, і з інших країн світу. Тому в цій частині насправді роботи є дуже багато, якщо говорити про об’єднання. Я, наприклад, кожну неділю йду до церкви, ходжу до церков всіх конфесій: Греко-Католики, Автокефальні, Православні, Римо-Католики. Приходжу, молюся, я маю бути з громадою, і всіх закликаю до єдності. Я переконаний, що не далекий той час, коли ми будемо мати єдину нашу українську церкву, бо без єдиної української церкви важко будувати сильну Україну, яка мала би займати якісні, високі позиції у світі.

 

Цей випуск часопису присвячений блаженному папі Іванові Павлу ІІ. 2001 року Папа приїжджав до нашого міста. На вашу думку, який внесок зробив приїзд Святішого Отця, і які плоди ми сьогодні пожинаємо.

Це свята людина, яка мала велику Божу ласку і велику Божу любов. Я пригадую ті дні. Я тоді активно співпрацював з оргазаніційним комітетом, був депутатом міської ради. Тоді я познайомився з отцем Богданом Прахом, він займався організацією приїзду Святішого Отця. На ці декілька днів місто кардинально помінялося, люди були більш ввічливі, віталися один з одним, це було чудо, це не можна пояснити жодними чинниками, крім присутності великого Божого благословення. Я думаю, що це особливий знак, який Святіший Отець дав для нашого міста, тому що, на моє переконання, Львів є то місто яке може бути в нашій державі «локомотивом», щоб витягнути нашу державу на нові орбіти розвитку. Показати приклад, як існує самопожертви, організації, громади. У цьому році, коли ми святкували десятиліття приїзду Святішого Отця, ми знову переживали ті відчуття. Пригадую дуже сильну молитву, коли ми разом молилися на Сихові, коли наш Патріарх проголосив дуже потужну промову. Я мав честь, коли приїжджав Іван Павло ІІ, робити йому такий цікавий подарунок. Ми зібрали листи з побажаннями Святішому Отцю, ці листи вклали в дві великі шкіряні книжки, і ці книжки подарували йому. Я думаю, що він мав можливість їх переглянути, це були настільки добрі і щирі листи, які люди йому писали з великою любов’ю, проханнями, надіями. Це було чудо!

 

Чи є плани в майбутньому запросити наступника Івана Павла ІІ?

Так, звичайно, і такий лист я скеровував, з проханням до Святішого Отця, щоб він прибув до Львова в 2012-му році. Але по правилах етикету, оскільки Папа Римський є главою держави, то він приїжджає на запрошення глави держави. Цього року ми маємо особливий момент, цього року: Україна отримала право поставити головну ялинку всього християнського світу. Ця ялинка буде встановлена площі святого Петра. Заввишки вона до сорока метрів плюс ще сорок чотири ялинки, які ми поставимо в самих важливих базиліках Ватикану, в помешканнях і приватних приміщеннях Святішого Отця та кардиналів. Буде делегація з України, я думаю, що можливо цю делегацію очолить і президент держави. Бо якщо говорити про наших Російських сусідів, то Медвєдєв вже мав два рази зустріч зі Святішим Отцем. Я хочу, щоб така зустріч відбулася, щоб президент України запросив Венедикта ХVІ до України. А якщо Святіший Отець буде на Україні, то він обов’язково приїде до нашого рідного міста. Так само таку розмову я мав свого часу коли, два роки туму назад, у Львові з робочим візитом був кардинал Бертоне і ми з ним домовилися, що він буде робити все можливе щоб Святіший Отець приїхав до Львова, тобто в цьому напрямку ми працюємо.

 

Ваші побажання для наших читачів.

Кожна людина, яка народжується, від народження полюбленою Богом. Головне, щоб кожна людина зрозуміла своє покликання в житті. Якщо вона зрозуміє своє покликання і буде за ним йти, то зробить дуже багато добра і дуже багато добрих справ. Оскільки багато читачів які будуть цей журнал читати, це люди які мають особливе покликання служити Господу Богу. Бути можливо, блищи до нього ніж всі інші, я б хотів щоб було велике розуміння тої великої відповідальності. На сьогодні, коли непроста ситуація в нашій державі, найбільший ступінь довіри має Церква, мають священики, монахи. Тому дуже важливо, щоб кожне слово, яке говорить отець на проповіді, або на сповіді було пронизане любов’ю і пошаною до людини. Щоби ми не кидали людей з їхніми проханнями, з їхніми побажаннями, як це деколи буває за браком часу, чи можливо якоїсь внутрішньої не готовності, а любили всіх людей які до нас приходять. Тому, що ви маєте показувати цей приклад, до вас йдуть тоді, коли потребують мудрої розради. Я щасливий, що в моєму житті є дуже багато добрих людей, які присвятили себе служінню Господу Богу, хтось є монахом, хтось священиком, а хтось владикою. І я ніколи не стидаюся питати мудрої поради, і завжди її отримую. Тому я бажаю, щоб ви, власне були тими людьми, яких називають «камертонами», це люди які мають, цей чистий від Бога звук. Тому що так в світі є: людина деколи губиться, а от є такі постаті, які є «камертонами», які завжди є тверді, світлі і випромінюють любов.

 

Розмовляли:

бр. Омінік Налисник, ЧСВВ

бр. Роман Мельник, ЧСВВ